Шателей (shatelei) wrote,
Шателей
shatelei

грицько чубай

ТОЙ ЩО ПЕВНИЙ

той що певний в стіні і в дверях
о другій годині ночі відкриває двері
додому прийшовши і шукає на стіні
вимикача

але не знаходить стіни на своєму
звичному місці і тим паче вимикача
на ній не знаходить

— стіна стоїть аж на обрії
освітлена місяцем —

той що певний в стіні і в дверях
і своєї дружини певний не бачить
її у ліжку

— там три помаранчі —
сміється рожевобоко

той що певний вперше подумає як замало
він знає стіну і тим паче свою дружину

а ще подумає що начебто не туди
прийшов куди мав би прийти

той що певний в стіні і в дверях
і в другій годині ночі

----------

ЛІТО

двоє несамовито
двоє задихано

завчили одне одного напам'ять
як хрестоматійні вірші і навіть
пісок та трава тепер безсилі
створити їм ілюзії таємності і
не можуть їх врятувати

ті двоє несамовитих жаркого полудня
мовчки сидять у кімнаті думають про
єдиного хто зміг би їм принести
порятунок думають про сніг який
міг би їх надовго засипати

чути знадвору шелест піску
чути знадвору шелест трави
чути знадвору голос
продавця морозива

----------

ОСІНЬ З МАЛЕНЬКИМИ ДЕРЕВАМИ

наша осінь з маленькими деревами
дуже швидко минула

скільки ж бо треба того часу для
рудого листя
щоб опало воно з невисокого віття

наша осінь з маленькими деревами
дуже швидко минула
минуло після неї багато зим
і багато весен і аж тоді
почало падати листя з дуже
високого дерева яке в нашій
осені було і про існування якого
ми навіть не підозрювали

--------------------------------

Плач Єремії

тільки-но збудували місто і навіть ще
не встигли його заселити а вже пророк
Єремія плакав над ним як над давно
спорожнілим

із кожної його сльози тоді виростало
при всякім домі сонце і всім казало що
не сонце воно а жовта кульбаба

і тільки-но сонце промовляло це як
сиве птаство обсідало його звідусіль
називаючи себе кульбабиними дітьми

але варто було вітрові хоча б легенько
повіяти як відлітало птаство геть і
вже не поверталося ніколи

-------------------------------------------

Хроніка

Ігореві Калинцю

тоді всю ніч над нашим містом пливли
двоспальні ліжка замість хмар повідали що з них ран-
ком ішов копійчаний дощ

тоді обличчя годинників були смертельно бліді
і крапали на підлогу сльози хвилин щораз
рівномірніше

заховалися наші коні в буланому листі і
разом із листям їх вітер кудись погнав

а як ми допивали каву то явився нам кишенько-
вий месія й прорік

не будьте героями всі одночасно бо станете
тоді схожими на перекупок що пропонують
один і той самий товар ставайте в чергу
на героїзм і чекайте

а якщо ви так і помрете не звершивши нічо-
го геройського то ж хіба не геройством бу-
ло ваше доброчесне стояння в черзі на геро-
їзм

а ще божевільна церква що збожеволіла од са-
моти й порожнечі повз кав'ярню поволі тоді
брела
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments